Одна доба в дикій природі Пенсильванії
Ось Тобі мій варіант системи, яка складена в симфонію аппалачського лісу. Сідай зручніше, бери до рук вірну рушницю (чи то пак, клаву з мишою), і давай проживемо одну добу в цьому благословенному куточку Пенсильванії. Подивимось так, щоб і Вишня усміхнувся, і Дарвін би руку потис.
Зміна фабричних гудків природи (17:00 – 18:00)
Коли сонце над Аппалачами починає черкати своїм багряним черевом верхівки кам’янистих пагорбів, у лісі стається те, що на заводі звуть перезмінкою. Денна бригада здає вахту, нічна - потягується, вмивається і береться до роботи.
Ось, скажімо, Східна дика індичка. Птах солідний, трофейний, візитівка тутешніх місць! Цілий день вона, мов та поважна господиня, порпалася на галявинах, збирала жолуді, дикий овес та комах. Але щойно ліс огортають сутінки, індичка знає: на землі залишатися - шо з життям попрощатися. Тому, голосно ляскаючи крильми, стадо злітає на ночівлю. І не абикуди. Вони обирають старі білі сосни або розлогі дуби на самих гребенях пагорбів. Їм треба, щоб гілка була товста, горизонтальна, а під деревом - чисто, без підліску, аби ніяка хитра руда морда не підкралася непомітно. Сіли, вмостилися і до самого ранку вимкнули свої "моторчики". Вночі їх на землі шукати - що гриби під снігом.
У цей же час над озерами лунає військовий марш. То Канадська казарка знімається з відкритих фермерських полів, де вона зранку набивала вола кукурудзою та озиминою. Зграя, з жорсткою ієрархією і дисципліною, якої б позаздрив будь-який прапорщик, іде на воду. Велику, глибоку воду, де ні хижак не дістане, ні мисливець шротом недокине. Там вони й спатимуть.
Нічні розбійники та володарі темряви (18:00 – 05:00)
Аж ось сонце сіло. Здавалося б, ліс має заснути. Ага дзуськи! Життя тільки починає вирувати.
У глибоких низинах, там, де річка ліниво миє коріння гігантським західним платанам, прокидається головний біль усієї американської фермерщини - Єнот-полоскун.
Ці платани зі світлою, плямистою корою, всередині часто-густо дуплисті. Саме з такого дупла на висоті трьох-п`яти метрів висовується морда шкідника в чорній масці. Єнот спускається до води. Він іде мілководдям, своїми людськими пальчиками мацає мул, ловить заспану жабу чи якусь рибу, і тут же, за своєю звичкою, починає її полоскати.
Цей його "прання" та плюскіт води неабияк нервує Крижня (дику качку). Бо качка, шановний, вночі не летить за край світу! Вона залишає безпечну глибоку воду озера і ховається в густі очерети, мілководні заплави, туди, де ряска. Вона там дрімає, перевертається гузкою догори, щоб дістати дзьобом насіння з дна, і тихенько, вдоволено булькає. Аж тут єнот! Качки невдоволено крякають - самотні самиці подають голос, скликаючи своїх і відпливають подалі від цього пухнастого рекетира.
А єноту та качка до лампочки, у нього плани грандіозні. Сполоснувши жабу, він чимчикує просто на фермерські кукурудзяні поля. Там він буде ламати молоді стебла, надкушувати качани і кидати їх на землю. Шкідник, якого місцеві фермери з радістю віддали б на поталу зграї гончих собак!
Тим часом на узліссях розігрується своя драма. Флоридський кролик відкриває очі. На відміну від європейських вуханів, цей парубок менш моторний і підземних нір майже не риє, бо ж кругом каміння і тонкий ґрунт. Він робить собі "лежки" - ховається вдень під завалами хмизу, в густій ожині або під вивернутим корінням. І от ввечері він вилазить з цієї схованки, щоб погризти конюшину та молоду кору.
Але святе місце пустим не буває! Щойно кролики звільняють свої денні чагарники, туди безшумною тінню заходить Сіра лисиця. Вона патрулює саме ті кущі, де кролі спали. Ця лисиця - унікальна акробатка. Завдяки своїм кігтям вона вміє лазити по похилених деревах, забігати по стовбурах на розвилки і ховатися в кам`янистих тріщинах. Нор не копає. Їй і на скелях добре.
А якщо ти вночі тихо посидиш біля води, то побачиш справжнього пана Аппалачів. З густих листяних хащів та заболочених низин, покладаючись на свою неймовірну скритність, виходить Білохвостий олень. Він робить вечірній ковток води і йде на ті ж самі поля, де орудують єноти. Іде щоб пощипати конюшину і капусту.
А десь у глибині хвойних лісів, серед буреломів, суне поважний Барибал, чорний ведмідь. Це звір-універсал. Одинак який вночі може безшумно оббирати ягідники або шукати, чим би поживитися після інших.
Світанкова симфонія і "Водопійна Карусель" (05:00 – 10:00)
О п`ятій ранку ліс знову пересмикує затвор. Нічна вахта закінчується. Єноти з набитими кукурудзою черевами лізуть назад у свої дупла. Лисиці йдуть дрімати на свої похилені дерева та кам`яні осипи. Кролики повертаються під коріння та ожину.
І тут вмикається геніальна природна логістика - Ефект каруселі біля водойм. Природа ж бо розумна, вона не жене всіх звірів до річки одночасно, щоб вони там не штовхалися, як люди в метро.
Ще з ночі (о 02:00 - 04:00) свої водопої тихо, без свідків, зробили лисиці та єноти.
О шостій ранку качки-крижні вилазять на прибережну лінію - поснідати ряскою на мілководді. Казарки зриваються з води і летять на поля. Там уже немає єнотів, можна спокійно снідати зерном.
З 08:00 до 10:00 настає "золотий час" мисливця - на ранковий водопій до річок граціозно виходять білохвості олені. Вони приймають ванну, поки сонце ще не припікає, а потім розчиняються в непролазних хащах підліску на весь день.
Тільки-но олені звільнили берег, близько 10:00 туди добрідає і Барибал. Він стає на річкових перекатах і починає свій щоденний рибний четвер.
Денна Сієста (10:00 – 16:00)
А що ж робити мисливцеві в обід, коли сонце в зеніті? Якщо думаєш, що ліс вимер, то просто не туди дивишся!
Так, олені лежать нерухомо в болотистих нетрях. Кролики притисли вуха і сплять у лежках. Казарки повернулися на великі озера і гойдаються на хвилях, де їх жодна куля не дістане. Качки теж відпливли на відкриту воду дрейфувати поза зоною пострілу.
Але ліс має своїх денних активістів!
Згадай нашого Барибала. Він єдиний великий звір, який природно може блукати серед білого дня. Відловивши рибу, він суне в ягідники, роздирає трухляві пні, шукаючи комах, і хрустить жолудями.
А на галявинах та узліссях продовжує свій бенкет Індичка. Вона не ховається, а живе повноцінним світловим днем.Індики бродять сім`ями, дорослі самці тримаються окремо, гордо випнувши груди, і чекають, поки сонце знову не почне торкатися верхівок старих білих сосен, щоб запустити цей вічний аппалачський годинник на нове коло.
Отака-то картина симуляції природи нашого гри. Кожен звір знає своє дерево, свій кущ, свою годину на березі і свій качан кукурудзи. І якщо гравець це зрозуміє, він стане не просто стрільцем, а справжнім читачем лісової книги.
Всіх вище описаних персонажів та їх життя можна спостерігати в реальному часі через моніторинг нашого серверу.
Зміна фабричних гудків природи (17:00 – 18:00)
Коли сонце над Аппалачами починає черкати своїм багряним черевом верхівки кам’янистих пагорбів, у лісі стається те, що на заводі звуть перезмінкою. Денна бригада здає вахту, нічна - потягується, вмивається і береться до роботи.
Ось, скажімо, Східна дика індичка. Птах солідний, трофейний, візитівка тутешніх місць! Цілий день вона, мов та поважна господиня, порпалася на галявинах, збирала жолуді, дикий овес та комах. Але щойно ліс огортають сутінки, індичка знає: на землі залишатися - шо з життям попрощатися. Тому, голосно ляскаючи крильми, стадо злітає на ночівлю. І не абикуди. Вони обирають старі білі сосни або розлогі дуби на самих гребенях пагорбів. Їм треба, щоб гілка була товста, горизонтальна, а під деревом - чисто, без підліску, аби ніяка хитра руда морда не підкралася непомітно. Сіли, вмостилися і до самого ранку вимкнули свої "моторчики". Вночі їх на землі шукати - що гриби під снігом.
У цей же час над озерами лунає військовий марш. То Канадська казарка знімається з відкритих фермерських полів, де вона зранку набивала вола кукурудзою та озиминою. Зграя, з жорсткою ієрархією і дисципліною, якої б позаздрив будь-який прапорщик, іде на воду. Велику, глибоку воду, де ні хижак не дістане, ні мисливець шротом недокине. Там вони й спатимуть.
Нічні розбійники та володарі темряви (18:00 – 05:00)
Аж ось сонце сіло. Здавалося б, ліс має заснути. Ага дзуськи! Життя тільки починає вирувати.
У глибоких низинах, там, де річка ліниво миє коріння гігантським західним платанам, прокидається головний біль усієї американської фермерщини - Єнот-полоскун.
Ці платани зі світлою, плямистою корою, всередині часто-густо дуплисті. Саме з такого дупла на висоті трьох-п`яти метрів висовується морда шкідника в чорній масці. Єнот спускається до води. Він іде мілководдям, своїми людськими пальчиками мацає мул, ловить заспану жабу чи якусь рибу, і тут же, за своєю звичкою, починає її полоскати.
Цей його "прання" та плюскіт води неабияк нервує Крижня (дику качку). Бо качка, шановний, вночі не летить за край світу! Вона залишає безпечну глибоку воду озера і ховається в густі очерети, мілководні заплави, туди, де ряска. Вона там дрімає, перевертається гузкою догори, щоб дістати дзьобом насіння з дна, і тихенько, вдоволено булькає. Аж тут єнот! Качки невдоволено крякають - самотні самиці подають голос, скликаючи своїх і відпливають подалі від цього пухнастого рекетира.
А єноту та качка до лампочки, у нього плани грандіозні. Сполоснувши жабу, він чимчикує просто на фермерські кукурудзяні поля. Там він буде ламати молоді стебла, надкушувати качани і кидати їх на землю. Шкідник, якого місцеві фермери з радістю віддали б на поталу зграї гончих собак!
Тим часом на узліссях розігрується своя драма. Флоридський кролик відкриває очі. На відміну від європейських вуханів, цей парубок менш моторний і підземних нір майже не риє, бо ж кругом каміння і тонкий ґрунт. Він робить собі "лежки" - ховається вдень під завалами хмизу, в густій ожині або під вивернутим корінням. І от ввечері він вилазить з цієї схованки, щоб погризти конюшину та молоду кору.
Але святе місце пустим не буває! Щойно кролики звільняють свої денні чагарники, туди безшумною тінню заходить Сіра лисиця. Вона патрулює саме ті кущі, де кролі спали. Ця лисиця - унікальна акробатка. Завдяки своїм кігтям вона вміє лазити по похилених деревах, забігати по стовбурах на розвилки і ховатися в кам`янистих тріщинах. Нор не копає. Їй і на скелях добре.
А якщо ти вночі тихо посидиш біля води, то побачиш справжнього пана Аппалачів. З густих листяних хащів та заболочених низин, покладаючись на свою неймовірну скритність, виходить Білохвостий олень. Він робить вечірній ковток води і йде на ті ж самі поля, де орудують єноти. Іде щоб пощипати конюшину і капусту.
А десь у глибині хвойних лісів, серед буреломів, суне поважний Барибал, чорний ведмідь. Це звір-універсал. Одинак який вночі може безшумно оббирати ягідники або шукати, чим би поживитися після інших.
Світанкова симфонія і "Водопійна Карусель" (05:00 – 10:00)
О п`ятій ранку ліс знову пересмикує затвор. Нічна вахта закінчується. Єноти з набитими кукурудзою черевами лізуть назад у свої дупла. Лисиці йдуть дрімати на свої похилені дерева та кам`яні осипи. Кролики повертаються під коріння та ожину.
І тут вмикається геніальна природна логістика - Ефект каруселі біля водойм. Природа ж бо розумна, вона не жене всіх звірів до річки одночасно, щоб вони там не штовхалися, як люди в метро.
Ще з ночі (о 02:00 - 04:00) свої водопої тихо, без свідків, зробили лисиці та єноти.
О шостій ранку качки-крижні вилазять на прибережну лінію - поснідати ряскою на мілководді. Казарки зриваються з води і летять на поля. Там уже немає єнотів, можна спокійно снідати зерном.
З 08:00 до 10:00 настає "золотий час" мисливця - на ранковий водопій до річок граціозно виходять білохвості олені. Вони приймають ванну, поки сонце ще не припікає, а потім розчиняються в непролазних хащах підліску на весь день.
Тільки-но олені звільнили берег, близько 10:00 туди добрідає і Барибал. Він стає на річкових перекатах і починає свій щоденний рибний четвер.
Денна Сієста (10:00 – 16:00)
А що ж робити мисливцеві в обід, коли сонце в зеніті? Якщо думаєш, що ліс вимер, то просто не туди дивишся!
Так, олені лежать нерухомо в болотистих нетрях. Кролики притисли вуха і сплять у лежках. Казарки повернулися на великі озера і гойдаються на хвилях, де їх жодна куля не дістане. Качки теж відпливли на відкриту воду дрейфувати поза зоною пострілу.
Але ліс має своїх денних активістів!
Згадай нашого Барибала. Він єдиний великий звір, який природно може блукати серед білого дня. Відловивши рибу, він суне в ягідники, роздирає трухляві пні, шукаючи комах, і хрустить жолудями.
А на галявинах та узліссях продовжує свій бенкет Індичка. Вона не ховається, а живе повноцінним світловим днем.
Індики бродять сім`ями, дорослі самці тримаються окремо, гордо випнувши груди, і чекають, поки сонце знову не почне торкатися верхівок старих білих сосен, щоб запустити цей вічний аппалачський годинник на нове коло.
Отака-то картина симуляції природи нашого гри. Кожен звір знає своє дерево, свій кущ, свою годину на березі і свій качан кукурудзи. І якщо гравець це зрозуміє, він стане не просто стрільцем, а справжнім читачем лісової книги.
Всіх вище описаних персонажів та їх життя можна спостерігати в реальному часі через моніторинг нашого серверу.